В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов. Межи нами ся зашпортала любов. А та любов як чорна шмата, Шо на вітрі ся калата За тобов -моя кохана за тобов
Ти важєй, моя кохана, ти важєй. У трамвай ти на ходу не залажєй. Бо трамвай хопит за ногу і потягне на дорогу, Ти важєй, моя кохана, ти важєй.
Ти важєй, моя кохана, ти важєй. в мештах на платформі не лазєй, бо як будеш ти лазєти, будуть пальці вилазєти.
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй - На сусідського Івана не глядєй, Бо як возьму того Йвана І талапну до паркана, - Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй - В очі фарби дуже ти собі не ллєй, Як ти фарба виїст очі, - Хто тебе, сліпаку, схоче, - Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.