Знайдеться на усе причина, Для тишини і для грози. Та дивиться синок очима, А в них дві крапельки сльози. І крізь образи і розлуки Печаль дітей знов нас пече. Їм треба материнські руки, Їм треба батьківське плече.
Приспів: Батько і мати, два сонця гарячих, Що нам дарують надію й тепло. Батько і мати, у долі дитячій Треба, щоб кривди між них не було.
В душі то пісня солов’їна, То злякано сичі кричать. Щоб не кришилася родина, Нам треба вміти і прощать. Нехай людські любов і шана Осилять всі шляхи круті. Бо в дітях ми себе лишаєм, Себе продовжуєм в житті.