На вуличці Вірменській в самому центрі Львова Світила ся жарівка страшенно гонорова, Вона собі світила із вечора до ранку, Щоби ся не бояли львів’яни і львів’янки.
А потім їй набридло усе на тому ж місці, Хотіла би світити сама на ціле місто, Та що там ціле місто – для неї то дрібниця, Світити, так від Бродів до польської границі!
Отак поміркувала і взялася до діла, Раз блимнула добряче та й тут таки згоріла... Повчальна випливає мораль з цієї пісні – Як хочеш довго жити, світи на свому місці!