Одної осінньої темної ночи Потрапив грабіжникам пекар на очи, Негідники ззаду підступно напали І бубликів в’язку безправно забрали.
У лігві своєму сховались бандити І бублики порівну стали ділити, Тому що існувала в них своя злодійська етика, Поки не погубила їх звичайна арихметика.
Зачали ділити вони справедливо – Раз бублик направо, раз бублик наліво, І були би вже поділилися гарно Та була тих бубликів кількість непарна.
І перший ділився, і другий старався, А бублик оден все їдно зіставався. Покинули ділитися, за бублик посварилися, Спочатку визивалися, а потім і побилися.
В одного в серцю ніж кривий, В другого леб розтрощений, Не стало двох грабіжників, А стало два небожчики.
А все могло скінчитися Без ґвалту і без паніки, Якби з єдного бублика Зробили два рогалики.
Отож бо, любі діточки, Як не будете вчитися, То може біографія Трагічно закінчитися.