Куди веде мене життя? В пустелю хмілю, забуття, Не був раніше я безглуздим, Забув про свій чудовий зміст, Забув місця, в яких я ріс, Та став нестримним і розпусним.
Я звик до того, що Земля Не має правди та брехня Їй безроздільно володіє, Якщо бажаєш – не бажай, Коли підкажуть, то хапай Примару вибору і дії.
Приспів:
І не важливо, що на світі ще живу я, За кроком крок мене у темряву несе, Мені здавалось, що свій стан я контролюю, Але насправді контролює він усе.
Куплет 2:
Ранок і день, сонце пече, Коло почав нове, Кілька хвилин – то є ціна Мрії, мене вона Наче свічу швидко і вщент Палить, і не стає Смислу у тім, щоб розірвать Коло і не тікать Знову і знов в це небуття, Там, де мене нема.
Приспів:
Мені байдуже, що на світі ще живу я, За кроком крок мене у темряву несе, І вже здається, що ніщо не контролює Мої бажання та падіння вниз моє.
Куплет 3:
В середині мене слова, Хоч їх в тишині ледве чути, Сказали: «Не бійся тепла, Воно і в тобі може бути.
Повір у кохання земне, Повір, адже всі ми кохаєм, Бо рано чи пізно знайде Кохання, його хто шукає.»
В собі цілий світ я відкрив: Бажання, думки і примари… І сутінки в серці спинив, Розвіявши сумнівів хмари.
Куплет 4:
Надію свою загубив Колись, бо зайшов я далеко, Та себе на думці схопив, Що досі в душі маю небо.
І рамки, що всюди стоять, І біль той, що шкодить бажанням, Залежність від тих, що ще сплять, Пішли наче тіні світання.
Приспів:
Найголовніше, що живу я ще на світі, За кроком крок мене до світла шлях несе, Мені здавалось, що нічого не змінити, Але змінити можна повністю усе.
Найголовніше, що живу я ще на світі, За кроком крок мене до світла шлях несе, Мені здавалось, що нічого не змінити, Але змінити можна повністю усе.