Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки, В них віддзеркалюються тимчасові візерунки, Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір, Згадаєм наші ті роки, вони ж твої. А знаєш, не ховай свою старість! Як казав мій знайомий: "все перейде в радість!" Шлях у небо!
Як гадаєш, скільки ще нам чекати? Скільки ці ніякі тіла будуть нас ігнорувати, Лажати, свої мозолі наїдати? Може ти мені підскажеш, мій кровний брате? А знаєш, я тебе вже бачив, мій кровний брате, А знаєш, я тебе вже бачив, Тебе руйнували, а ти усім пробачив. Так, повідав я пригод... Та, як же тебе звуть? - Український народ.
Хей, ти заблукав! Ти! Хей! Раніше зірки були вищими! Хей, ти заблукав! Ти! Хей! Раніше зірки були вищими! Вищими!.. Відійди від мене...
Коли мені сумно і сльози вже близько, Опускаюся, падаю низько, Коли вже немає ні сил, ні надії, Так, як і ти я вмирати не вмію. Як я казав раніше, я тебе вже бачив, Тебе руйнували, ти усім пробачив. Так! Ми закриєм цим нікчемам рот! - Це говорить мій народ!
Хей, ти заблукав! Ти! Хей! Раніше зірки були вищими! Хей, ти заблукав! Ти! Хей! Раніше зірки були вищими! Вищими!.. Відійди від мене... (2)