світ кружляє даруючи нам ще одну мить а ми тікаємо одне від одного ніби так треба радість в людських очах ображено спить а поряд лиш небо зоряне небо
неяскраві промінчики в чашці чаю я знаю лише що більше нічого не знаю як страшно дивитись в очі пустих людей коли ти як розірвана іграшка серед голодних дітей
в очах самотність а в зубах цигарка просто якось сумно видалося зранку місяці і тижні якісь одноманітні просто ми по суті нікому не потрібні
а світ кружляє даруючи нам ще одну мить а ми тікаємо одне від одного ніби так треба радість в людських очах ображено спить а поряд лиш небо зоряне