Моє бажання зупини, один єдиний крок, і осінь. Я не скажу тобі прийди, дощ розпускає довгі коси. То буде завтра, як завжди, а за плечима пересуди. Моєї тут нема вини, за нас все вирішили люди. ПР. Не в тому річ – 2р., що горобина плаче ніч, А в тому річ – 2р., що ми з тобою різні. Що це кохання – воротьба, розчарування і журба, Як осінь пізня. 2. Ти забереш моє «прощай», сумління знову стане чистим, Від мене тихо відвикай, на горобині вже намисто. На тому вечорі розлук, з тобою вже сміється інша, Ти доторкнувся інших рук, я не прийду до тебе більше. ПР. (програш) 3. На горобині водночас, тривожне листя облетіло, Я знову чую білий вальс, для тебе серце я відкрила. ПР. (програш) Що це кохання – воротьба, розчарування і журба, Як осінь пізня.