Палає знов самотня зірка за вікном, Скажи мені, невже минув той дивний сон? Біль наче дзвін в моєму серці відлунав Та не збагну, як Тебе втратив, я й не знав...
Що у душі, цей біль живе, Щодня й щоночі він нагадує про те, Що крізь роки і крізь віка Не в силах час згасить до Тебе почуття. Я знов один, на самоті І плаче тихо вітер за вікном, Впусти мене, я все віддам за ніч з Тобою удвох, Cолодкішу за сон.
Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах, Дозволь мені знайти себе в твоїх очах, В твоїх очах дозволь залишитись мені, Тобі віддам я все, останній подих свій в житті.
Навіщо серце стискається щораз, Коли згада ту ніч, що поєднала нас? Думки нестерпні: з Тобою щодня Хтось інший поруч, а не я, Шепоче він Тобі слова І в час, коли згаса зоря Ти не одна.
Навіщо серце стискається щораз, Коли згада ту ніч, що поєднала нас? Знов спалах болю – благаю я - Вгамуй цей біль, торкнися скронь Та простягни свою долонь. Немов молитва з вуст зліта Tвоє Iм'я...
Біла Вежа - Ми вдвох йдемо та поміж нами сірий птах, Дозволь мені знайти себе в твоїх очах, В твоїх очах дозволь залишитись мені, Тобі віддам я все, останній подих свій... (0)