Я хотел бы на месте разбойника быть пригвожденным, На кресте одесную Иисуса Христа… И в минуты страданья и страшные смерти мученья Я б до боли родные слова прокричал:
\"Мой любимый Господь, Иисус, мой Страдалец невинный, Ты – святой, ну а я – Такой грешный, ничтожный Твой раб! Не хочу я на этой земле Без Тебя наслажденья! В Своем Царстве, о Боже, Прошу помяни Ты меня…
Ты ходил по земле, той, что руки Твои сотворили… И людей всех учил… Только я в этот час согрешал… А теперь нас с Тобой одинаково приговорили… Правда, я – заслужил… Ну а Ты? Ты за что пострадал?\" Я смотрю на Христа… Из под венка кровь святая стекает… Я бы вытер ее, только руки прибиты мои… Ну а сердце уже страшный холод смертельный сжимает… Как хотелось бы мне в то мгновение все изменить!
Если б жизнь возвратить мне И снова начать все сначала! Я б уже не грешил, Я б у ног Иисуса стоял. Да уж поздно теперь… Для меня пришло время расплаты… Я бессилен уже И вот-вот смерть ко мне подойдет…
Что же это я вижу? Христос взор ко мне направляет. Его ласковый взгляд снова душу пронзил мне насквозь. И я слышу слова, что Христос произнес, умирая: \"Говорю тебе, ныне ты будешь со Мною в раю!\"
Я не верю ушам! Но глаза Иисуса так милы… И слова – как бальзам И надежда они для меня! Они в сердце мое Вдруг вселили бодрость и силу! Как я счастлив теперь Ведь Спаситель мне жизнь подарил!
______________________________________________
Я хотів би на місці розбійника бути розп`ятим, Що висів на хресті праворуч від Ісуса Христа. І в хвилини тяжкі, перед тим, як ч муках вмирати, Я б знайомі до болю слова прокричав:
О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний, Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб. Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину, А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав.
Ти ходив по землі, яку руки Твої сотворили, Вчив людей доброті, ну а я у цей час согрішав. А тепер нас обох одинаково нагородили, Тільки я заслужив, ну а Ти, чому Ти постраждав?
О Ісусе мій милий, Спасителю добрий, невинний, Ти Святий, ну а я такий грішний, нікчемний, твій раб. Я не прошу у Тебе життя в передсмертну хвилину, А благаю, щоб Ти мене в своєму Царстві згадав.
Я дивлюсь на Христа, з-під вінця кров струмочком стікає, Я би витер її, але руки прибиті мої, І до серця мого холод смерті страшний підступає, Ну а я ще борги, я борги не вернув ще свої.
Як би можна життя було своє спочатку почати, Я б вже більш не грішив, я б у ніг Ісуса сидів, Та вже пізно мені час заслужену кару прийняти, І вже скоро солдати коліна зламають мені.
Але що це я чую Христос щось мені промовляє, Його погляд ласкавий враз душу пронизив мою. І до серця мого такі дивні слова долітають: Кажу нині тобі ти ще будеш зі мною в раю.
Я не вірю словам, але очі Христа такі милі, Ті слова мов бальзам, мов остання надія моя. Вони в тіло моє раптом влили бадьорість і силу Я щасливий тепер, і спокійно вмиратиму я. 2р.