Очi вiдьми, мов зорi, очi вiдьми, мов зорi. Її чорнi очi -- нiби роси прозорi. Наче морок безоднi, наче морок безоднi, Як той лiд холоднi її очi бездоннi.
Уночi осiннiй вiє вiтер, На болотi сич старий кричить. А вранцi на покоси та й вибiгає боса, Та розпускає коси, росою змиває сльози З очей.
Очi вiдьми, мов зорi, очi вiдьми, мов зорi. Її гiркi сльози -- нiби роси прозорi. Серед хащi могила, серед хащi могила, Там згубили люди, кого вiдьма любила.
Уночi осiннiй вiє вiтер, На болотi сич старий кричить. А вранцi на покоси та вибiгає боса, Росою миє коси, до лiсу квiти носить вона.