Докричатись до неба і з останніх сил втримати удар, Розумієм, що треба, та додому так хочеться всім нам. Опинилися в пеклі – охолоджує спогад про рідний дім, В мирі в нас є потреба, тільки час розставить крапки над «і».
Приспів. АТО – Україна сказала треба! За що – хоронить мати сина? Чому – моя земля в руїнах? Кому – заважає Україна? АТО – скільки смертей ще треба? За що – палає синє небо? Чому – в окопах зимувати маєм? Кому – непрожите життя залишаєм?
Додзвонитись коханій – заспокоїти серце своє і її. Не журись, моя мамо, не зачеплять нас куль страшні рої. Ми у точці гарячій: б’ють нас «Гради» й «Тюльпани» цвітуть, Під снаряди незрячі батальйони позицій своїх не здають.
Приспів. АТО – Україна сказала треба! За що – хоронить мати сина? Чому – моя земля в руїнах? Кому – заважає Україна? АТО – скільки смертей ще треба? За що – палає синє небо? Чому – в окопах зимувати маєм? Кому – непрожите життя залишаєм?
Докричатись до неба і з останніх сил втримати удар, Розумієм, що треба, та додому так хочеться всім нам. Ми у точці гарячій: б’ють нас «Гради» й «Тюльпани» цвітуть, Під снаряди незрячі батальйони позицій своїх не здають.