"Я не буду для тебе найкращим, але будеш для мене ти"
Він говорив їй в спину: «дівчинко, Ти ще надто мало їла солі. Твої руки Не знають справжньої втоми. Нутро не пекло Від алкоголю і горя. Ти ще мало бачила. Мало чула, читала, боялась. Тобі ще жити І жити, а я помираю живим». Його руки Тремтіли. Повітря зминалося комом у горлі. Та він не жалів, ні себе ні її. «Дівчинко, йди…» - Продовжував він – «для тебе відкриті простори. Для тебе міста, кав’ярні, смачна випічка, сни. Неймовірні ідеї, подорожі автостопом…Люби. Чуєш? Люби свої дні, життя загалом. Гори. Мені не піднятись у них. Я надто багато бачив, Занадто багато любив. Прочитав сотні книг. Безумно спішив. Вуста обпікав об жіночі тіла, Серце об відчай, душу об страх. А на твоїх вустах Ще не було любові, тільки пристрасть і спрага. Тобі ще стільки вчитись, дівчинко, стільки пізнати. Розчаруватись у людях, і знову повірити їм. Можливо я буду чекати. І, як зморить тебе утома, Від людської брехні і ласки. Повертайся сюди, пташко. Я не буду для тебе найкращим, але будеш для мене ти».