Роки минули, досить часу сплило, Травою батьківські стежини поросли, А на душі так любо, легко й мило Думки в дитинство босе занесли. Пригадую ласкаві теплі руки, Що ніжили й голубили чоло. А потім ще ласкали і онуків І також віддавали їм тепло.
Приспів: Мамо, наймиліша, добра мамо, Знаю, що сумуєте за нами. Ми завжди душею, мамо, з вами Ніжна і ласкава люба мамо. Мамо найрідніша, сива мамо, Знаю, як не спали ви ночами, Нас маленьких на руках носили, Віддавали всю любов і сили.
Ставали ми дорослими, навчались І досвіду з роками набирались. Та линули до батьківської хати, Де нас чекала виснажена мати. Тепер у мене сивина на скронях І донечка вже виросла давно, Але тепло матусиних долоней Ще й досі гріє душу і чоло.