Разом заспіваймо, на всі голоси, Хай слухають гори важкої журби. Трембіти сумної хай голос луна, Як вбитої пісні обірвалась струна
Приспів: Дозволь схилити небо до Карпат, | А зорями оплакати могилу. | Ні, ти не вмер, Косив мій не вмирав, | Ти в пам'яті живеш і брат, і сину! | (2)
Коли народились у мами сини, Тривожить їх думка — не було б війни. Щоб доля гірка не дісталася сину, Щоб горе тяжке не зборило родину. Коли синів хоронять матері, | Погасне сонце на усій землі. | І знов за правду схаменися, світе, | Допоки нам усім ще сонце світить. | (2)
Тебе не вбито, друже, ти живий! Усмішку твою бачу в ніжних квітах. Твій гордий дух я чую в клекоті орла, Гуцульску щиру вдачу у цимбалах і трембітах.