«Діду, діду, а болить вмирати?»
«А я знаю?.. Я ще не вмирав.
Місце вибрав, де мене сховати.
Вже туди й стежину протоптав.
Не люблю сумних дерев над серцем.
Там – живе ялина. І пташки...
Тільки би не мучитись, а вмерти,
Як вмирають трави і зірки.
«Ей, підсуньтесь. Ич, як розляглися!»
Так сказати Лугу і Дніпру...»
Наче свічі, погасало листя
І, як сльози, падало із рук.
Листя догорало над хрестами.
І летіли птахи, наче дим.
«Діду, діду, я також із Вами
Хочу йти до Бога молодим.
Скучно вже мені на цьому світі.
Я природі голосно болю.
Та й у мене підростають діти,
Наче крила в ірій журавлю.
Є кому сходити на могилу...
Діду, я не винен. Це не гріх.
Просто серцю передчасно мила
Вічність під горою на Дніпрі».
Богдан Ступка еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1