На своїм волоссі темному й густому Ти лежиш, як річка на ріллі. Чи й для мене місце є іще на ньому – Місце біля тебе на Землі?
Трубить ключ під небом одиноким. З вишні цвіт – як світ на рушнику... Ти уся прозора, бо глибоку Важко скаламутити ріку.
Відпливе останній поцілунок, Біле відображення садів... Статуї і Будди, і Перуна світяться з холодної води. Ніжний шепіт прагне стати плоттю. Губи шелестять, мов кораблі... Я твій птах, підстрелений на зльоті, Що крізь воду пада до землі.