Немає втоми, немає куль, Немав я розуму, щоб тебе забути, Можливо десь на одній із півкуль, Знайдеться місце, де ми зможемо бути, Я не знаю, як і коли, Я втратив голову і з нею свідомість, І вже не будемо тими, ким ми були, І безрукий письменник не допише повість.
Та може це я мрію,Та може просто марю я, І ніколи так не буде, та нехай, Залишу собі хоч в уяві трохи тебе, знаєш, Іншого не буде, просто не шукай...
В голові лунає лише твоє ім”я, Атаками постійно б”є мене по скронях, Це може ти, а може й не моя, Але шось волого стало у долонях, Десяту сигарету, відчуваю, палиш сама, А я так само нікотином трую тіло, Між нами довга і міцна відстані струна, Твої листи для мене наче крила.
Ти вистоїш, я знаю, вибору нема, Хоч важко інколи буває, так шо аж до крику, Колись засвітить тінь від сонця, нами двома, А зараз лиш у дзеркалі бачу я свою пику, Та може тінь, може світло, може по колу, Бігати вміємо, та скоро вже фінал, У моїх снах с тобою на двох пляшка коли, І вуличний музика біля Дніпра заграє тільки нам.