Страдальная мати під хрестом стояла, Плакала, ридала, в сльозах промовляла: Ой сину, сину, за яку провину Переносиш муки, тяжкую годину На хресті?!
Я ж тебе купала гіркими сльозами, Я ж тебе ховала поміж ворогами, А нині плачу, бо тебе я трачу, Бо тебе, мій сину, скоро не побачу, Сину мій. Ти ж моя надія, ти мій світе ясний, Гаснеш дуже швидко, в’янеш безучасно. А хто зі мною буде, сиротою?! Щас одна я в світі, як билина стою Під хрестом.
Ти вєдь обіцявся всіх людей спасати, І за це діждався безвинно вмирати За рід лукавий, злобний і неправий, Що зповнив на тобі свій засуд кровавий На хресті.