– Ой, ти, дівчино зарученая,
Чого ж ти ходиш засмученая?
– Ой, ходжу, ходжу засмученая,
Що не за тебе зарученая!
– Ой, ти, дівчино, словами блудиш –
Сама не знаєш, кого ти любиш!
– Ой, знаю, знаю, кого кохаю,
Тільки не знаю, з ким жити маю!
Ой, знаю, знаю, із ким кохаюсь,
Тільки не знаю, з ким ізвінчаюсь.
Вийду на поле, гляну на море —
Сама я бачу, що мені горе.
Сама я бачу, чого я плачу:
Свого милого в вічі не бачу.
Буду стояти на тім камені,
Поки не прийде милий до мене!
Буду терпіти велику муку,
Поки не скаже: «Дай, серце, руку!»
Вийду на поле, на ту мураву,
Де я з миленьким мала забаву.
З різного цвіту вінки сплітала,
Біленьким личеньком всіх чарувала.
Ти присягався передо мною
Буть моїм мужем, а я – жоною.
Нещира була присяга твоя,
Тепер не мій ти, а я не твоя!
Буду казати світу цілому,
Щоб він не вірив ніде й нікому.
Бо я самая теє зазнала,
Коли невірного вірно кохала...
Кого любила, той – за дверима,
Кого не знала – мужем назвала!
– Ой, ти, дівчино-чарівниченько,
Причарувала моє серденько!
– Якби ж ти так знав з сіней до хати,
Як я умію всіх чарувати!
У мене чароньки – чорнії брівоньки,
Моя принада – сама молода;
У мене чароньки завжди готові –
Біле личенько і чорні брови!
Борис Гмыря, бас еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1