Жовте листя падає на землю, І летять у вирій журавлі, Серце жме від туги і печалі, Важко сльози втримати мені.
Я ніколи мила не забуду, Як з тобов стрічались біля річки Ти казала: "Я любити буду". І дала на пам'ять жовті стрічки.
Приспів: Жовті стрічки - символ розлуки і печалі, Жовті стрічки - більше надії не маю, Жовті стрічки - бачу тебе уві сні, Жовті стрічки - ночі зігрійте мої.
Я поїхав у краї далекі, Та стрічки з собою забирав, В ясний день ховав їх в чемодані, А вночі з собою в ліжко брав.
І тепер мені не треба мила Тіла твого жадного до любови, Хоч ти мене зовсім не любила, Та стрічки тепер завжди зі мною.
Приспів. (2)
Осінь. Пустий пляж. Я йду вздовж кромки прибою І шукаю на піску сліди твоїх босих ніг. Та марно. Вони давно змиті хвилями. Замість них я бачу Різні сухі морські рослини, Напіврозложені трупи риб І панцері крабів. Це все символи нашого мертвого кохання. Щось солене на моїх губах... Що то? Бризки прибою? Ні. Це мої сльози. Мої гіркі і солені сльози. Вони мішають говорить. Все минає. Все минає. Не минає тільки любов...