Вечору нiч заломила Руки при самiй дорозi… Спи, моя донечко мила. Ось i твiй сон на порозi. Вiн прокрадається тiнню Й гне над подушкою спину, Бо за його сновидiння Вечiр загинув безвинно…
Спи, я твiй батькiвський спокiй, Твiй оберiг серед ночi. Я буду сторожем – доки Сонце не випалить очi. Доки не встане над свiтом Сонного ранку надiя, Я тебе, як заповiтом, Вiршами цими накрию…
Крихiтко, лялечко, доне… Бачиш, смарагдовi зорi Падають в море бездонне I розтворяються в морi. Бачиш, як вiл круторогий, Мiсяць бодається з небом… Хай тобi сняться дороги, Створенi тiльки для тебе…
Спи, моя ластiвко… Снами Тiшаться праведнi люди. Може, присниться що й з нами В свiтi щось радiсне буде. Може, побачиш хатинку, Що добрела аж до поля, А бiля неї в затiнку Я спочиваю вiд болю… Поряд чотири калини Топчуться перед городом В пошуках сна про долину, Де б вони стали народом. Де б – тiльки небо i трави! А iз дерев – нi одного! Там би нiхто не ославив Перед калиновим богом… Там би обмились дощами I загорнулись в тумани, Й цiлими днями й ночами Ягоди клали б на рани. Й рани б одразу зажили I затягнулись рубцями, Й ми б, моя квiтонько, жили Радi за них до нестями…
Донечко, лялечко, крихо…. Бачиш, побитi солдати Сплять вперемiжку iз лихом. Треба i нам засипати. Навiть розтрiпанi верби Хилить край вигону втома. Й вiтер без сну вже помер би I не вернувся б додому… Сплять гiрняки пiд землею, А пiд водою матроси. I в небесах Лорелея Сон заплiтає у коси… Всi, хто втомився, заснули: I бiдняки, i панове. Й навiть щасливе минуле Сниться само собi знову…
Там, за розтраченим часом, За мимовiльним зiтханням, Ходять за рученьку разом Перше кохання з останнiм. Звiдти прирученим птахом Щастя здiймається в небо, Щоб зупинитись над дахом Й впасти на мене й на тебе…. Й там, моя ягiдко люба, Я безпричинно радiю Й з кожним цiлуюся в губи За безiменнi подiї...
То ж засипай, моя пташко, Серце моє – на добранiч. Жити на свiтi не важко, Важко зневiритись на нiч….
Хай тобi вiриться щиро В те, що для мене можливо Жити з собою у мирi Там, де ти будеш щаслива. Й я перетворюсь у пiсню, В вiршi свої лебединi, В свiтлу закоханiсть пiзню, Що розцвiтає в людинi. В нiч, що втопила в криницi Мiсяця жовту пiдкову, Де зазеркаллю присниться Сон про мою колискову…