Я заберу тебе з собою У далечінь, Де ми врятуємось любов’ю Від зла вночі, Де я вкладу в твої долоні Прозорі сни, Що зачекались нас в полоні У далини.
Я заберу тебе у спокій Ще при житті, Де найщасливіші із років – Немолоді, Де добрі люди – надто щирі, А люди злі Живуть із добрими у мирі На тій землі.
Я заберу тебе у повінь Відвертих слів, Під пильним поглядом любові – Поверх голів, У неосмислене шептання – Крізь тихий сміх, Де ми полюбимось востаннє За нас усіх.
Я заберу тебе у ранок, В свою зорю, Де ми підпалим наші рани, І я згорю. А ти розвієш на світанні Мої слова, Й вони полинуть, птахи ранні, А ти – жива…