Em C H7 Em Плекала, ростила матуся синів C G H7 Em Людям на радість, на втіху собі. C G H7 Em Настала пора у дорогу збиратись, C Am H7 Em Збирає і просить її памятати:
“Керуйтесь любов’ю, тримайтеся разом, Миру і спокою, також вам бажаю, Живіть діти дружньо і я буду рада, Бо це важливіше ніж злато і слава,
Приспів:
Тримайтеся разом, за вас я молюсь, Розбрат не винесу - цього боюсь”. Забули орлята про своє гніздо, Про маму рідненьку і ніби на зло,
«Гризуться» за злато за владу і славу, Про дружбу забули і про повагу. А їхня матуся все бачить й мовчить, Тому що не може уже говорить,
Лиш стогін здалека почули сини, Згадали про матір, що не берегли. І ось тобі розбрат, не в тім лиш печаль, А ще й в тім, що бачить це мама нажаль,
Серце щемить і навпіл голова Забули про мудрі, важливі слова. Серце щемить і навпіл голова Забули про мудрі, важливі слова.
Приспів:
Тримайтеся разом, за вас я молюсь, Розбрат не винесу - цього боюсь. Розбрат не винесу - цього боюсь, Тримайтеся разом за вас я молюсь.
Пробачте нам мамо, шепочуть сини, Тільки з роками, мудрішаєм ми. Шануй свою неньку, бо рідна вона, А то чужа стане і ти сирота.