Коли б мені крильця та совині очі То б знявся полетів би темненької ночі Ой, сів би я, впав на битім порозі Вийшла мати води брати, та й облила сльози Годі тобі мати, дрібні сльози лити Порадь мені, моя мати, як у світі жити? А чи мені жити, а чи горювати, Чи обнять голівоньку та й помандрувати? Ой, хоч помандрую –слави наберуся, Як обніму голівоньку, назад вже не вернуся!
Ой, же місяць ясний, ой, світи прекрасний! Ой, же темна хмара, сонце ти сховала В домівку завітали і дитинство в моєї мами рано відібрала Скільки очі твоё бачили горенька і печалі? Очі хочуть та не можуть плакати й кричати В чистім полі - дві тополі вітер загинає Мала в’ється коло древця, росте без корення Мати б’ється що є сили, хоч й сама загине Дві тополі в чистім полі, начтане час спочити Хочу бачить твої очі хоч на мить усміхнені
Ліс шепоче, вітер віє, сонце в небі синім Правди мати рідні діти і наша сила з ними Було б тобі, рідна мати, цих брів не давати Було б тобі, рідна мати, щастя-долю дати Не питай же свою мати, чого часто плаче Чому завжди сумні очі, не питай не скаже! Обійми ти краще, серце тобі вкаже Тепле серце від любові ніколи не згасне І розвіє вітер хмари, зникнуть всі тревоги Чуєш мамо, я з тобою і ці слова від Бога!