Жила у місті дівчина із дальнього села, Але сільської звички позбутись не змогла, Що в неї не питали – вражала будь кого Своїм гарненьким голосом казала всім – “Чого?”
Вона пішла навчатись у пєднівірсітєт, Але на діскотєках кращій контінгент. У всіх місцевих клюбах не знайдеться того, Хтобі не чув про дівчину на призвисько Чого.
Ліза
У неї гарне тіло і очі як блакить Не стримавши бажання закохався я у мить. Я взяв ії за сраку і не чекав того, Що все що вона скаже це лише – “Чого?”
І так по всій країні дорослі малюки – Інтелигентні зовні, на справді бидлюки. Що з себе уявляєш, спитай у будь кого, На це не знайдуть відповіді краще ніж – “Чого?”