Нас кличуть Карпати (Gm, Am; Cm, Dm) Нас кличуть Карпати, Таємничі гуцули Ночами сумують Без нашої мрії. На схилах багацько Чудернацької тиші. Вода приведе, тебе приведе, По схилах веде у джерела надії.
Нас кличуть до себе Молочні дзвіночки А мрія не може Кружляти в неволі. Ще трохи посидимо, Ще трохи будемо. Нас кличуть стежки, Солодкі стежки, Холодні струмки Що ведуть нас до долі.
Ти по схилах мандрувала Нечесана, боса. Собі дримбу купувала В сивого гуцула, Щоб вона дзвеніла файно Біля твого(мого) носа. Ти по схилах мандрувала, Та на дримбі награвала, У джерела мандрувала Усе своє минуле.
Тож навіщо ті ідеали, - Із попілу в попіл, За собою на той світ Нема чого забрати. Нумо разом на схід сонця Куштувати колір! Годі братися за діло, В котре братися за діло, Покидай інертне тіло Та рушай в Карпати!