Він байдужий - ніхто. Да так - ніхто, Мої фатальні дзвони-дзвони благали кулі війни, Лежали майже на том, на том.
Іти збираюсь на ви! Ось моє справжне лице. Був згоден віддати все, буквально все. Мене на скелі несе.
Я слухав - сміялася ти. Мовляв: паси оплески. Мені нагадували, підказували, падають з неба зірки. Віддавши своє "люблю", я за тобою пішов. Не все ще гладенько. Йшов: що загубив, що знайшов Лишився маленький шов. Маленький шов.
Приспів: Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт, Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт. Поза, як на паперті рано. Чуєш, я не з тих, кого лякає лід. Найтеміншу ніч змінить ранок. Муза вся скінчила, став на repeat.
Ротами хопали сніг, мурахами по спині. Не розумів слова "Нi", Земля тікала з під ніг. З тобою й досі на "Ви", я не жалкую про час, Адже ми мали усе, буквально все. Я сам сказав годі с нас.
Мовчав я, плакала ти. Ось моє справжне лице. Давай же змінимо все це! Буквально все, бо нас на скелі несе.
Зібравши своє "Люблю", підвівся й далі пішов. Щось загубив, щось знайшов, не все що гладеньке шов Лишився маленький шов. Маленький шов.
Приспів: Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт, Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт. Поза, як в набат бити рано.Чуєш, я не з тих, кого лякає лід. Найтеміншу ніч змінить ранок. Муза вся скінчила, став на repeat.
Знав би де впав взагалі б не ходів Тихий сад, темний сад [...] Дай менi знак, все це схоже на сон. Ти не тюнер-ти мiй камертон!
Від твоєї вроди спокуси... Від твоєї вроди спокуси! Від твоєї вроди спокуси... Від твоєї вроди!
Від твоєї вроди спокуси не рятують драйв барабана біт-біт, Силу маєш ста землетрусив, бо мене трясе і кидає в піт. Поза, як на паперті рано. Чуєш, я не з тих, кого лякає лід. Найтеміншу ніч змінить ранок. Муза вся скінчила, став на repeat.