Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти Відчинені серця щирі очі Таких не так багато є в світі Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки назавжди любити Будиночок на розі двох вулиць Паркан плющем осіннім завитий Здавалося дощі схаменулись Здавалося завжди буде літо Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти Повіяло теплом з-за кордону А одже неодмінно летіти
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє моє завтра У скронях вітер свище Не обіцяй навіщо Не обіцяй не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе
І раптом все змінилось навколо Проблеми ціни сни сподівання Роз’їхалися як діти в школу Що першим було стало останнім Їй у Варшавські спальні райони Йому Москву бетоном залити Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні тисячі вас мільйони В Ізраїлі Канаді на Кріті Є спогади про те як було все Надії є на те як все буде А доля стрімко течією несе Бо ми є не титани ми люди