Вибачатися пізно, йдемо ми на дно, Цей човен поглине безодня життєва. Ти продовжуєш грати зі мною в кіно, Але плаче твій Оскар, та це не суттєво. Лиш пів-кроку вперед і два кроки назад - Ця система працює. Навіщо ж інакше? Почуття всі скінчились, лишився базар, Крізь фарбовані очі я бачу щось. Бачу що!?!
Мила! Люба! Кохана! Ти ніколи не перестанеш. А без тебе - це втома, Втома... Кома... Павутиння рутини... Жоден з нас цього не припинить. Забираю щітку і тапки! Крапка!
Ця машина не їде, хоча й на ходу, Аж потягнеш пам'ятничок із бетону, Граючи в капцях пісок, бо скло не дадуть, То чиє ї'мя згудувати заборонено?.. Лиш пів-кроку вперед і два кроки назад - Ваша схема працює. Навіщо ж інакше? Це ніякий не ринок, це справді базар, Крізь заплющені очі я бачу щось. Бачу що!?!
Мила! Люба! Кохана! Розриватись не перестанеш. А без тебе - це втома, Втома... Кома... Павутиння рутини... Жоден з них цього не припинить. Забираю щітку і тапки! Крапка!
Мила! Люба! Кохана! Ти ніколи не перестанеш. А без тебе - це втома, Втома... Кома... Павутиння рутини... Жоден з нас цього не припинить. Забираю щітку і тапки! Крапка!