Бумбокс - Не обіцяй | Текст песни

• Тексты песен
• Бумбокс
• Не обіцяй

Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.

Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.

Открыты сердца, искренние глаза
Таких не так много есть в мире
Лились слезы счастья каждую ночь
Обещания навсегда любить.
Домик на углу двух улиц
Забор плющом осенним завитой
Казалось дожди опомнились
Казалось всегда будет лето.
Лишь один звонок телефона
И стоит только им захотеть
Повеяло теплом из-за рубежа
А одже непременно лететь.

Не обещай навсегда
Не обещай навечно
Где твое-мое завтра
В висках ветер свищет.
Не обещай, зачем?
Не обещай, не надо
Зависит время ближайший
Но не всегда от тебя.

И вдруг все изменилось вокруг
Проблемы, цены, сны надежду
Разъехались как дети в школу
Что первым было стало последним.
Ей в Варшавские спальные районы
Ему Москву бетоном залить
Но любовь в таксофонах
Обречено не долго прожить.
Куда ведут пестрые дороги
Почему вы заблудились в мире
Вас сотни, тысячи, вас миллионы
В Израиле, Канаде, на Крите.
Есть воспоминания о том, как было все
Надежды есть на то, как все будет
Нас судьба стремительно течением несет
Ибо мы есть не титаны, мы люди.