І коли залишилася зовсім сама, І коли вже здається – світла нема, Коли небо твоє на колір чужим стає, Ти б виводила лінії знов на руці, Впізнавала б надію в кожнім лиці, Малювала б на склі вогонь – І розбила б скло.
Приспів: Не бійся жити – світ для того, Щоби любити, сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти... Все для тебе. А ти не бійся жити, Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти, Світ для того, щоб любити тебе.
Ти ішла по межі, ти ішов по межі, Тільки знай: ніхто тобі не чужий, І рука у руці – назавжди твоє тепло. І не можеш тепер лишитися сам, Де читаєш мої слова по губам, Повертає тебе назад моя любов.
Приспів
Не бійся жити – світ для того, Щоби любити, сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти... Все для тебе. А ти не бійся жити, Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти, Світ для того, щоб любити тебе.
Ти ішла по межі, ти ішов по межі, Тільки знай: ніхто тобі не чужий, І рука у руці – назавжди твоє тепло. І не можеш тепер лишитися сам, Де читаєш мої слова по губам, Повертає тебе назад моя любов.
Не бійся жити – світ для того, Щоби любити, сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти... Все для тебе. А ти не бійся жити, Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти, Світ для того, щоб любити тебе.
Ти ішла по межі, ти ішов по межі, Тільки знай: ніхто тобі не чужий, І рука у руці – назавжди твоє тепло. І не можеш тепер лишитися сам, Де читаєш мої слова по губам, Повертає тебе назад моя любов.
Ти у серці своїм – тамований стук, Ти на дотик, як спалах, навіть на звук, Ти вже майже летиш – відкрите вікно давно. Розбивається ніч, ламається час, Ти гасила вогонь – не згасне свіча, І не бійся – любов тепер береже тебе.
Приспів (2) Не бійся жити – світ для того, Щоби любити, сонце, дощ і вітер, Небо, зорі, квіти... Все для тебе. А ти не бійся жити, Сонце, дощ і вітер, небо, зорі, квіти, Світ для того, щоб любити тебе.
Ти ішла по межі, ти ішов по межі, Тільки знай: ніхто тобі не чужий, І рука у руці – назавжди твоє тепло. І не можеш тепер лишитися сам, Де читаєш мої слова по губам, Повертає тебе назад моя любов.