Думаєш, все це розпад? Де ж твоя зброя, яку ти обрав на угад. Де вогонь що горів у руках І на ворога наганяв страх.
Та нестримна жага до свободи Той запал що пройшов через броди Долини й ліси через гори круті Він не згас навіть в синій воді
Закриває небо осінь та сонячне світло все рідше потрапляє у стомлені очі Зачиняють вже двері та вікна всі люди, в очікуванні недобрих часів
Поволі, потрохи пітьма обертає навколо себе затихлі села та дрімучі ліси
Час йде повільніше і кожна секунда, мов молота сильний удар, б*є в голові Здавалося б, все зупинилось, та на горизонті з*явилось ледь видне світло вогнів
Не ворог то лютий навалою суне не палить вже наші українські лани Ніхто більш не валить,не рушить, не губить Та й мало вціліло уже в цій війні
То йде незалежності сила й свобода то гімн вже лунає в устах молодих ніхто більш не скривдить і не покарає Мене і Тебе, українців усіх!