Знову сонце ласкаве промінь свій посилає і степам, і долинам, і потокам гірським. Це моя Україна день новий зустрічає - моя лагідна мати усміхаєтмся всім.
Там, де Січ Запорізька духом вольності віє і козацькії чайки в Чорне море пливуть. А на київських кручах сяє злото Софії, і на гору Чернечу нас дороги ведуть.
Світлу сонця радіє Буковина й Поділля. І над краєм Донецьким в небі жайвір співа. А з карпатського літа лине голос трембіти. Все то є Україна - наша пісня жива.
Це моя Україна день новий зустрічає! Величава княгиня усміхається всім. Слобожини вітають запашним короваєм. Закарпаття частує хмелем чистих медів.
А у древньому Львові пані всі гонорові. Полтавчанок, киянок як побачиш - умреш! Синьоокі красуні - молоді волинянки... так подивляться в душу - очі не відведеш.
А як засвіту встануть молоді козаченьки - вміть честь боронити і любити дівчат. І покличе Полісся на купальське весіля... І принесут лелеки молодих козачат...
Бо козацькому роду та й нема переводу.
І у вічному небі наші зорі горять.
Це моя Україна день новий зустрічає! Величава княгиня - погляд ясних очей. І гостинно, і радо, щиро вас привітає... | (x2) І запросить до хати, як поважних гостей. |