У селі з одного боку лисий хлоп женивсі А у другому кінци Зоськін пес втопивсі Утопився Зоськін пес неміг пережити Як, то буде лисий хлоп в моїй буді жити
Пес той мав конє – колєгу звали його Каштан Находивсі по городах і потроху кашлав Штири роки кашлав, кашлав пішло вже на пєтий І так кашлав полегоньки відтягнув копита
Поз”їздилися фірмани своїми возами Омивали Каштана гіркими сльозами Потім Зоську всі фірмани послали на точку До світанку спорожнили самогонки бочку
Рано-вранці на зорі затєгнули драку Бо Василь заїхав плугом у Зоськіну хату Той Василь мав гострий плуг, як австрійска піка Він не знав, що Зоська вже має чоловіка
Чоловік той Штефко – лисий був нємножко хорий Бо співав у диспанцері з хлопчиками в хорі Менше з тим, нас не хвилює лисина Степана Бо йшла мова тут про пса і коня Каштана
Нам продюсор вже махає, що треба кінчати Але ще кавалок втнем бо любим співати Наша казка хороша, начинай с начала Лисий Штефко ні при чому, а совєтська влада
А совєтська влада людьом таки наробила Мала баба когута , тай його забила Той когут був файний хлопець і моцний нівроку План виконував за тиждень на півтора року
А влада як то почула когута забрала Бабця бідна із жалю заяву подала Дорогенька наша владо, я би вас просила Як би ваша та колгоспа когута пустила
Та колгоспа завалена і нечиста трохи Когута ми дуже шкода жиб не з”їли блохи На такі як у вас кури мій когут не клює Бо він є антилєгентний він в дома ночує
Може я би барана вам свого віддала Бо ви з ним трохи подібні я давно то знала Буде він ваш замєстітєль а може делектор То купіт йому костюма назовіть го ректор
Як не треба барана то козу ще маю Вона в мене вже велика я вам ї віддаю Пане лисий – ви Степан хочу вам сказати Що мені ви когута мусите віддати