Вадим Диякевич-Скрябін - Люди як кораблі | Текст песни

• Тексты песен
• Вадим Диякевич-Скрябін
• Люди як кораблі

Я не твій брат - ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені - хто і в чому є винний на нашій землі -
Люди, як кораблі

Кожен пливе поки хвиля несе і поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля від зависті, підлості й зла

Хтось не доплив Бо йому помогли набрати повні трюми води
Бо стати героями тої війни дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів

Наш Океан знає більше ніж ми
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі
Люди як кораблі

Гордо пливем - і не вірить ніхто
Шо ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів, які прогризають нам дно

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега в море ідуть
Ті хто вірив і правду знати хотів

Вадим Диякевич-Скрябін еще тексты