Твій біль нікого не їбе, Пора вже к етому привикнуть, Прокинься ж бо, відкрий всі вікна, Дивись у нєбо голубе,
Летить по нєбі самольот, У вирі облачних пампасів, Пілот руліт своїм рульом, Хоть путь так трудєн і опасєн.
Дівчину він до хлопця вЕзе, Магната вЕзе до контракту, Він вчених вЕзе до конгресу, Араба вЕзе до теракту,
Чаклун над зіллями чаклує, Гребець до фінішу гребе, Твій біль нікого не волнує, Твій біль нікого не їбе!
Ла-лай, ла-лай, ла-лай-ла-лай 4 р.
Твій біль никого не їбе, Бо це, пардон, не біль країни, Тому що в кожної людини Є лічна рана. Шо зе бест?!
Коли ореш ти в мікрохвон, Знаходять люди паралелі, Ковбасить потім їх нєделю От пари ріфм і трьох імьон!
Та дівці не споєш в постєлі І шефу вірша нє расскажеш, Шо, мо, душа хворіє в тєле, Шо, мо, с тобой конкрєтна лажа
В поетах образи цінують, Реальність нафиг, по любе! Твій біль нікого не волнує, Твій біль нікого не їбе!
Ла-лай, ла-лай, ла-лай-ла-лай 4 р.
З одним дівчиськом заціпився, Вона у захваті від мене, А я був п`яний, я напився О, Україно, рідна нене! Що вже, не можна так напитись, Шоб потім місяць розгрібати?! То вже нікого не любити, І вже нікого не їбати?!
Воно жеж звонить телефоном, Воно ж чекає біля дома, Воно мені єдва знакоме, Таке файнЕ. Та явно леве!
Воно питає: Ну і?? Ну Ы?! А я, що, клявсь любить тебе?! Твій біль нікого не волнує, Твій біль нікого не їбе!
Ла-лай, ла-лай, ла-лай-ла-лай 4 р.
Твій біль нікого не їбе, Людей їбуть поважні справи: Чи лівий ти, чи, може, правий, С квартірой, с тачкой Или бєз.
Ніхто до серця не допустить, Не буде нянькатись с тобою, Не відстьогне тобі капусти, Та не поділиться любов`ю.
Тож изгонись хоч інтегралом, Чи встав собі у рото дуло, Майбутне на тебя насрало, Бо ти просрав свое минуле.
Теперь ползі по жизні в корчах, І не кажи, що заблудився: Буває так, шо дєнь іспорчєн, А ти нє с той ноги родився!
Коли розпатланне безсоння Зриває маски театральні, В чиюсь жилєтку, в кальсони, Але ревеш вже натурально
За всі проігранние матчі, За заплутавшую взаiмность Ви плачете? Я тоже плачу, Но друг от друга нам протівно!!!
Коли ж своєю смерттю, чи чужею, Та, врешті, здохнеш, як собака, Це значить, Бога заїбав ти Постійним стогіном, однако.
Як у вишньовому садочку Звук заміраюшчій, пєчальний... ВСЬО!!! оркестр, могілка, точка! оградка, квітки, в нєбє чайка.
І ось, волають к Богу люди І бьють ся в груди волохаті: Зачєм забрав його отсюда?! Його ми встигли покохати
Зачем порвал струну тремтящу? Бач, товариство все страдає, Вєдь он такой был настоящій! А Господь їм відповідає:
Яка струна? Не рвав струну я! Вона сама случайно: бем-м-м-м! Ваш біль нікого не волнує, Ваш біль нікого не їбе!!!