Ніч . На дворі тишина , Падає сніг , і весни вже нема . Пройшло і літо, осінь пройшла , Час промайнув, і тепер вже - зима . Я не пойму - чому ж ти мовчиш ? Чому сумна , а на оці сльоза ? Чому , якась - збентежена ти, Невже щось трапилось ? Ти , мені - розкажи ! ПРИСПІВ : Не мовчи , не мовчи , не мовчи - говори ж моя , мила . Говори мені все , і скажи - що сказати хотіла . Краще правда гірка , ніж солодка брехня - краще правда . Ти ж скажи , ти згадай - коли ми присягали на завжди . Ти розкрий своє серце , і скажи мені все - я благаю ! Я ж кохаю тебе і кохання другого не знаю . Я тебе зрозумію і від тебе піду , коли згідна , Але ж плакати мила - плакати лиш не потрібно .
Так ось буває - після довгих розлук , Зустрічаються двоє , не в радість - для мук . Він і вона - а між ними зима , Він і вона - а де ж їхня весна ?! А було ж літо , була тепла пора . Нащо здалась їм - та страшная зима . І :”Що сталось ?” - він питає її , Дивиться в очі , і благає - скажи : ПРИСПІВ: Ніч - на дворі тишина. Де він ? Не знає вона . Де є вона - не знатиме він. Про те розкаже - печалі, дзвін . Про те розкаже - мама його , Про те розкаже - мама її , Про те незабаром - знатимуть всі. Що ж заважало - розповісти все їм ?!!! Не мовчи , не мовчи , не мовчи - чому ж ти промовчала?! Чому ж всього того одному лиш йому не сказала?! Краще правда гірка, ніж солодка брехня - краще правда. Чому ж ти не згадала коли ви присягали назавжди? Чому ж серце своє не розкрила коли - так благав він?! Він кохав лиш тебе і кохання другого не знав ще, Він тебе розумів і від тебе не пішов би ніколи. Але плакати люба , плакати зараз вже - пізно ...