Коли зацвітають флокси, останній залишок літа
Ти обіцяєш на повну прожити — щомиті і щопівмиті,
Щопогляду і щодумки, щоденно, щоруху, щоранку,
Кохаючися і твóрячи, вдихаючи пахощі квітів,
В тобі зависає відтоді метелик, тобі невідомий,
Дві тисячі на секунду, — як бражник, важкий і медовий, –
Спалахує серце свічами, і солодко йому щеміти,
Зірвавши з себе фіранки, щоруху, щоранку, щомиті.
25.08.2013
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1