В той день в моєму житті з*явилася Марія Вона не повірила моїм словам, та їй сподобалась щирість, з якою я їх промовив Ми лежали на голій підлозі, вшукуючи на стелі зірок, вдихали запахи ароматичних свічок та пробували зав*язати розмову Говорили Абсолютно не зважажаючи, чи нас хтось слухає Вона виявилася найзвичайнісінькою і дуже довго не підспускала, аби я надто швидко того не зрозумів Вона спілкувалась тільки на загальні теми і ніколи не говорила про себе Вона любила розповідати про подорожі, а я сидів і слухав Я, взагалі, в останнє часто кого слухав З людьми дуже просто, коли вони не втручаються, не звикають, не закохуються. Коли їхні думки не зазіхають на твою атмосферу То було зовсім інше почуття. Воно жило десь глибоко в мені, далеко від людських очей,думок,сприйняття Можливо, тому і виглядало таким душевним Я відтепер зайняв дуже цікаве місце у своєму світі Знаходився десь осторонь навколо всього,що відбувалось навколо мене і часто заварював каву Я завжди розпочинав з кави незрозумілі речі Я часто чергую її з корицею, вершками, співрозмовниками Моя кава розчинна і дешева, як і решта у цьому світі: очі, волосся,думки та їхня напівфабрикатна правда Стосунки треба потрібно залишати на певному етапі Зберігати перший людський образ і не знайомитись ближче, щоб не розчаруватись Іти. Іти, бігти,втікати, якби не хотів озирнутись Та краще,розумієш, інколи люди йдуть саме тому, аби у потрібний час повернутись