і в кожному її кроці вже стільки сили ще не здійснених падінь і в кожній посмішці вже стільки болю ще не скоїних зрад і ти готовий звикати до її застуд та прихованих знаків шукати сліди у картах дорожніх маршрутів але так і не знати
скількох доріг ще торкнуться її стопи скільки дощів вмиватимуть її плечі і скільки речень залишилось щоб відшукати бодай якісь натяки вгамувати сумніви аби тільки не думати
скільки ще чоловіків вимагатимуть її взаємності скільки з них збережуть її таємницю і про кого з них вона збереже пам'ять
а пам'ять – це рани а рани так зовсім зненацька бо цілунки завжди немов на прощання бо обійми її наче в довгу дорогу та й дорога наче до тебе але й від тебе в тому числі
і доводиться відстані множити на нулі тренувати пам'ять і зашивати рубці загубившись у пошуку моментів шукати відповіді мовчки а вірші
а вірші забувати як ночі зупинившись на пів слові залишивши солодке на потім.