У кожного з нас є люди, які змушують ламати усі принципи, телефонувати 5 разів підряд, прощати образи, вчиняти безглузді, непритамані собі вчинки, губитись у роздумах та мріях, жадати побачитись і не вимагати нічого особливого лише - бути поряд. Інколи здавалось, що мені достатньо знати, що вона є, дихає, гуляє вулицями, смакує теплим чайом і засинає, загорнута в тепле одіяло. Я не ладнав із собою, коли вона була поряд. Мене цілком влаштовувало любити на відстані, хоча вона ніколи не покидала моїх думок. ак дивно - жити своїми проблемами і забуватись, коли разом. Говорити дурниці, а потім вловлювати закохане відображення в її очах, обіймати і прощати усі слова. Вдавати, що все гаразд, насправді, а вночі жадно перечитувати листи і засинати з фотографією в руках. Магія короткочасних зустрічей і пристрасних ночей, в які покидаєш все заради неї. Ковтаєш час і здригаєшся, коли до потяга залишилось так мало обіймів і всього один пристрасний поцілунок. Фатальний звук перону, його нудний запах, її прощальний погляд і твої виведене, сплетиними в судомах пальцями, "дякую". Дякую за трепетну ніч, яку всупереч усім законам провела поряд, присипала сонливо-карамельним запахом і будила холодним ніжним дотиком.
Гуру Песен