Я більше ніколи не писатиму про осінь,вона завжди така пунктуальна не наче їй не хочеться затриматись довше на коротя погрітись,відпочити, ні,повиртається разом з холодним мокрим сумним дощем,трохи мокнув,трохи гуляв без силими ночами переходячи з одної вулиці на іншу,багато пив,багато кохався,бувало навіть дні коли вдавалось не думати про тебе.Я більше ніколи не писатиму про осінь вона забрала тебе без жалю,я відкрив квартирку,впустив мелодію дощю,ми колись кохалися під його травматичні акорди стискаючи один одного ще міцніще з кожним ударом грому,а що тепер?Я більше ніколи не буду писати про осінь,я саме тоді сказав що розлюбив,знаю пройдуть дні я буду жаліти, одного ранку прокинусь і зрозумію наскільки був нікчемний,як боявся приняти кохання яке ти так палко жадала подарувати,можливо я тебе колись побачу,не захочу більше відпускати,шкодуватиму за втраченим часом коли могли бути разом,згадаю як не впускав додому,не впускав своє серце,своє життя яке в том день здаватиметься таким порожнім.Я не буду писати про осінь,я не навиджу твоє улюблене пальто і твоє пересушене листя,я не люблю твого осінього чаю,я не.Я не буду писати про осін,хоч я кинуа курити,п'ю зелений чай і знову відчинив настіш вікно.Обіцяю я більше ніколи не писатиму про осінь і справа далеко не в чаю,а в звичці запарювати одну порцію тричи,останюю перед сном.
Гуру Песен