як проходять тепер її ранки з ким тепер живуть її мрії як швидко віддає свої сантиметри і кому виливає свої образи
наскільки стійка її память хто завязує нитку на її запясті чи згадує наші пісні чи зберігає театральні квитки чи бодай історію переписки
ми так і не зустріли разом дощу я жодного разу не бачив її в сукні ми жодного разу не обнялись у танці я думав про неї частіше аніж тримав за руку
це літо пройшло серед стін і холоду в очікуванні осені та непотрібних кілометрах це літо пройшло серед незнайомих тіней та пошуку схожих очей знайомих силуетів
цікаво чи вона далі уникає людей чи губиться серед них ненавмисно і про що думає наодинці
чи любить зараз когось? чи любила колись мене? чи взагалі ще вміє любити?
як їй пояснити що вчинки завжди мають наслідки як пояснити що у болю не існує часо-простору що обман інколи гірше відкритого пострілу і потім не лікує ні алкоголь ні морфій
як пояснити що серцю не підходять пусті доводи а довіру не здобудеш зайвими виправданнями але як її навчити слова «вибач» як пояснити що цього завжди достатньо
я багато не маю але що віддати? щоб вона знову закохано дивилася на мене