Де нічка у гуцульській хустці мочає косу в потічок, Де зорі висіяні густо горять неначе сто свічок. Де серце звеселить трембіта, а очі – врода молода, Я звідти, друзі мої звідти, мої тут щастя і жура.
Приспів: Там, де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні, З краю, що в смереках, бачу всіх здалека, світ видніється мені. Там потоки-ріки бистрі ніби дикі, наче птахи на порі, Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі.
Ой біла полониньська ватра тебе зігріє і мене, І вже не варто, вже не варто нам щось пригадувать сумне. Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь, Хто в горах дивиться угору, хто в горах ближчий до небес.