На кожен завтрашній день, у мене є своя ніч Стає природа не та, і знають всі в чому річ. Я рано очі відкрив і бачу скрізь сірий дим Не можу вийти в під'їзд, бо купа бруду під ним.
Куда свій погляд не кинь, то звалка, то хімзавод На ньому там, день за днем, поволі дохне народ. Я чую слабість в ногах, і біль тупий в голові З"їдає хімія нас, а ми такі молоді.
Бракує неба, бракує. Вітру чистого нам так треба І день наступний, нехай вже буде кращий То нам так треба!
З дерев капає сок, то плаче їхня душа В очах дим і пісок - і в тому наша вина. Зима, літо, весна - той час так скоро пройде. Нема жалю в очах чужих, немає ніде!