Hm A G Стань мені дощем, небом, сонцем і вітром, Дай в тобі розчинитись останнім уламком любові. Дозволь мені у безодні твоїй зникнуть, Аби стать на заваді між серцем твоїм і болем.
Hm F#m Я шукав тебе у легендах і міфах, A F#m Малював по нотах сонетів Шекспіра, Розгубивши себе у сарматах і скіфах, Зрозумів: Любов – то підступна Даліла.
Не підвладна історії і законам, Я мандрую у вічності вуст твоїх, рук, – Я пісчинка в безмежній пустелі любові, Що зсушила серця гіркотою розлук…
Я шукав тебе у легендах і міфах, Малював по нотах сонетів Шекспіра, Розгубивши себе у сарматах і скіфах, Зрозумів: Любов – то підступна Даліла.
Що живила нам душі дощами цілунків, Виривала з смертельного забуття… Цілюща, підступно-солодка отрута, Дай же допить з твоїх вуст до кінця.