Коли сонце сяде спочити надвечір - цілуй мої губи... і руки... і плечі... Щепчи, що ти любиш, що будеш любити, що руки холодні завжди будеш гріти.
Як люди заснуть всі, а зорі проснуться, то я не стомлюся до тебе горнуться. Любити в обіймах твоїх не стомлюся - Нічого й нікого уже не боюся.
Як будем горіти, як світло погасне - розмови й слова тоді стануть невчасні. Про всіх ми забудем. Ми будем літати! Чи зможе ще хтось так же сильно кохати?