Як не було тебе тоді, коли я падала, Коли, здавалось, все летить під три чорти, Як відчуття було, що доля й люди зрадили - Не треба зараз йти з словами - \"Ти прости\".
Як не було тебе в той час, як, навіть, подихи Здавались важчими титанових зусиль - Не треба зараз у життя моє приходити Знімати шви з переболілих сухожиль.
Як не було тебе тоді, як розбивалась я, Уже укотре, об битонний край стіни - Не треба зараз прибігати гірко каятись, Бо це мені не зафарбує сивини.
Як не було тебе в той день, коли руїнами Була багата я, як Мідас, на скарби, Ти не приходь, бо не сховаюсь я за спинами, Щоб потім думати \"Можливо\" і \"Якби\".
Як не було тебе тоді, як не здавалася, А йшла вперед власноруч вибраним шляхом - Ти не приходь до мене зараз, як піднялася, Вже не чекаю я тебе з добром та злом.