стань мені послухом, наскрізно чистим повітрям зморені пролежні вицвіли в сірих вагонах дрібно вальсуючи, дні ще блукають підземками станції - мірками весен, люди- валізами. (будь мені спокоєм...) вперто розмотують колії заходи східними глибами гріють коліна, вичерпно дихають мною, ходять морозами завше босоніж, малюючи шкіру рельєфом… я не вертатиму - зайвості пахнуть горілим, мало пожертви, так мало тебе за вокзалами стань мені пам’ятним, викарбуй тіло на відстані пристані вічні, як коротко вічність болітиме